Год спустя, благодаря активистам "Группы 2 мая", в которую входят одесские эксперты по токсикологии, баллистике и химии, бывшие милиционеры и журналисты, стала известна не только хронология событий того трагического дня, но и причины произошедшего. Это не результат официального расследования государственными органами, а попытка жителей города разобраться, что же все-таки произошло.
Целый год 13 человек кропотливо собирали данные, опрашивали участников и очевидцев событий и выяснили, что чуть ли не поминутно происходило в городе. Оказалось, что огнестрельное оружие было у обеих сторон противостояния, погибшие тоже были с обеих сторон, "коктейли Молотова" тоже бросали как сторонники Антимайдана, так и Евромайдана. И единственное, что могло бы спасти ситуацию в момент столкновений, – профессиональная работа милиции и пожарных. По мнению одного из участников "Группы 2 мая" Сергея Диброва, выводы общественного расследования позволят оценить степень достоверности, беспристрастности и полноты официального расследования:
Конференция "Общество""Общество"
Раздел: Дети и общество
Годовщина трагедии в Одессе: «Замысла убийства не было»
02.05.2015 12:42:38, ъ38 комментариев
Вы не авторизованы. Для отправки сообщения необходимо авторизоваться.
свербит,правда?и чем дальше,тем больше будет свербить,пока весь ваш народ не покается ,одни за содеянное,другие за пофигизм.Можете приводить сколько угодно ссылок,но в душЕ у вас тот пожар будет гореть постоянно, там совесть ваша мучается,ее жгут ваши мысли.А эти ссылки-попытки погасить пожар и сделать нас,конфян, сопричастными,чтоб не одной страдать.Нет,мы ни при чем,живите с этим сами.Это ваши и стыд, и совесть.
03.05.2015 01:32:42, Schraibikus
[-]
04.05.2015 00:40:50, Kyiv
мне так жутко видеть ваш смех,который говорит об исключительной мозговой деятельности
04.05.2015 01:30:55, Schraibikus
О чем вы? О какой совести? Рекс та что себя сейчас знаком "ъ" обозначает, писала здесь что любит с мужем за ужином смотреть и обсуждать события происходившие Оодессе, Мариуполе и т д
03.05.2015 15:25:53, аха
[-]
03.05.2015 15:56:47, ъ
а я вот никогда не пойму.Наверное,потому что мои были из тех,на кого написали и я первая в семье,кто не почувствовал на себе той репрессии.А вы,если понимаете кляузников и принимаете их подлость, имеете другой генетический опыт.
И знаете,это хорошо,что вас так терзает одесская хатынь.Остается только пожалеть,что выводы вы еще делать не научились.А выводы лучше делать в теории,не доводя до практики.Прогуглите,что стало с теми,кто делал коктейли молотова для ДП.Страшный след на земле они оставили и позорный к тому же.
Да,Рекс,вы прокололись однажды с регой, бывает.Я этот момент тоже помню. 03.05.2015 17:34:22, Schraibikus
И знаете,это хорошо,что вас так терзает одесская хатынь.Остается только пожалеть,что выводы вы еще делать не научились.А выводы лучше делать в теории,не доводя до практики.Прогуглите,что стало с теми,кто делал коктейли молотова для ДП.Страшный след на земле они оставили и позорный к тому же.
Да,Рекс,вы прокололись однажды с регой, бывает.Я этот момент тоже помню. 03.05.2015 17:34:22, Schraibikus
Как показательно рекс под своей регой ниже вылезла))
03.05.2015 18:22:07, аха
душу пропрыгав и разменяв на "Путин х.. ло" на маечках для всей семьи, попробуй утешиться кармой.
03.05.2015 18:28:43, аха
Как пишет автор, основываясь на показаниях свидетелей, людей, выпрыгивающих из окон горящего здания, добивали металлическими прутьями.
"На похоронах 26-летнего антифашиста, выпрыгнувшего из горящего дома, мать молодого человека сказала, что было видно, что у ее сына перебиты конечности, а также видны швы на лбу, притом что следов ожогов практически не было" — пишет Лаутербах.
Несмотря на это, отмечает автор статьи, украинские следователи не обнаружили признаков насильственной смерти на телах жертв трагедии, произошедшей в Доме профсоюзов. Кроме того, пишет Лаутербах, приводя слова заместителя генерального прокурора Гузыря, "причиной пожара стало применение огнеопасных смесей", а активисты, забаррикадировавшись в здании, создали "эффект камина", что способствовало распространению пожара.
Помимо этого, журналист отмечает, что сторонники евроинтеграции основательно готовились к атаке на лагерь Антимайдана.
"В Одессу заранее приехали полторы тысячи футбольных хулиганов из Харькова и затеяли массовую драку с антифашистами. После потасовки фанаты штурмовали площадь перед Домом профсоюзов совместно с представителями украинской экстремистской группировки "Правый сектор". Во время нападения националисты использовали "коктейли Молотова", а также мешали пожарным", — пишет Лаутербах, акцентируя внимание на том, что "сотрудники правоохранительных органов бездействовали".
Автор статьи также считает, что замалчивание фактов о том, что действительно произошло 2 мая 2014 года в Одессе, выгодно нынешним украинским властям. Лаутербах также подверг критике версию Киева о том, что в Доме профсоюзов погибли не граждане Украины, а провокаторы из России и Приднестровья, отметив, "что жертвы были опознаны и являлись жителями Одессы и близлежащих регионов". 02.05.2015 19:35:34, ТВЛ
Вот уважаемый Лев Вершинин пишет:
"Никого ни к чему не призывая, абсолютно убежден: окончательной точкой в покаянии может стать только поголовное физическое уничтожение колонии вирусов, хотя бы в самой минимальной степени причастных к Одесской Хатыни.
От Немировского, Парубия, Авакова и стоявшей за ними Матки до последней малолетней прошмандовки, весело разливавшей «молотов».
Но, поскольку, — увы, — физически и поголовно, по условиям времени, едва ли получится, ибо гуманизм, хотя бы по суду и самых знаковых.
И, — справедливости ради, — добавлю: в длинном списке преступлений, за которые Петька когда-нибудь будет повешен, Одесской Хатыни нет. В этом он чист, и адвокаты легко это докажут."
(источник — [ссылка-1])
Вот такая точка зрения. 02.05.2015 18:31:18, Лангуста
а вот их народный депутат Мосийчук пишет: что в тот день «украинские патриоты отстояли от оккупантов и коллаборационистов украинскую Одессу».
«Не жалея собственной жизни и здоровья патриоты зачистили нашу Одессу от нечисти и превратили её в украинский южный форпост на Чёрном море», — написал депутат.
Эта трагедия, по мнению Мосийчука, стала «первым победным для Украины боем с исконным врагом».
«Я помню! Я горжусь! С праздником, господа!» — написал Мосийчук.
пока не скинут таких с позволения сказать господ, не будет Украины. Ттолько понимание пока не до всех дошло 02.05.2015 19:06:49, ТВЛ
"Никого ни к чему не призывая, абсолютно убежден: окончательной точкой в покаянии может стать только поголовное физическое уничтожение колонии вирусов, хотя бы в самой минимальной степени причастных к Одесской Хатыни.
От Немировского, Парубия, Авакова и стоявшей за ними Матки до последней малолетней прошмандовки, весело разливавшей «молотов».
Но, поскольку, — увы, — физически и поголовно, по условиям времени, едва ли получится, ибо гуманизм, хотя бы по суду и самых знаковых.
И, — справедливости ради, — добавлю: в длинном списке преступлений, за которые Петька когда-нибудь будет повешен, Одесской Хатыни нет. В этом он чист, и адвокаты легко это докажут."
(источник — [ссылка-1])
Вот такая точка зрения. 02.05.2015 18:31:18, Лангуста
«Не жалея собственной жизни и здоровья патриоты зачистили нашу Одессу от нечисти и превратили её в украинский южный форпост на Чёрном море», — написал депутат.
Эта трагедия, по мнению Мосийчука, стала «первым победным для Украины боем с исконным врагом».
«Я помню! Я горжусь! С праздником, господа!» — написал Мосийчук.
пока не скинут таких с позволения сказать господ, не будет Украины. Ттолько понимание пока не до всех дошло 02.05.2015 19:06:49, ТВЛ
агония...
Их УПЦ-овский Филарет и пытки пленных оправдывает. И мужеложество тоже. Норм.
Я сейчас читаю ТопРу, очень мне это источник нравится, рекомендую. 02.05.2015 19:19:04, Лангуста
Их УПЦ-овский Филарет и пытки пленных оправдывает. И мужеложество тоже. Норм.
Я сейчас читаю ТопРу, очень мне это источник нравится, рекомендую. 02.05.2015 19:19:04, Лангуста
там разные авторы. но все в короткой доходчивой форме на все темы. и с юмором, как правило.
02.05.2015 19:36:05, Лангуста
Знак был создан по проекту журналиста и писателя Николая Лилина, сообщает РИА Новости. На нём на фоне символических языков пламени изображен белый голубь и выбита надпись «В память о мучениках Одессы».
Торжественная церемония открытия памятника, на которой помимо местных жителей присутствовали российские гости, началась чтением выдержек из многочисленных писем благодарности, пришедших в последние месяцы в муниципалитет Чериано Лагетто из России, Украины, Италии, Чехии, Франции, Австралии и других стран.
Площадь перед местным почтамтом была названа в память о жертвах одесской трагедии в январе этого года. В постановлении муниципалитета указывалось, что таким образом будет увековечена память евреев, убитых во время нацистской оккупации Одессы в октябре 1941 года, и жертв ужасного пожара в Доме профсоюзов 2 мая 2014 года.
Стоит отметить, что посол Украины в Италии Евгений Перелыгин официально обратился к властям Италии с просьбой отменить решение муниципалитета, и соответствующее указание было направлено в Чериано Лагетто. Мэр Данте Каттанео категорически отказался пересматривать решение.
«Нас пытались остановить всеми способами, в том числе используя посольства и префектуры, но все было напрасно. Мы не отступили, потому что убеждены: когда совершаешь добро, нельзя ничего бояться. Истина и справедливость всё равно сильнее. Вот почему маленький Чериано Лагетто заслужил благодарность международной общественности, во всяком случае, той общественности, которая не захотела отвести взгляд в сторону и осмелилась сдернуть завесу лицемерия и страха с того, что произошло в Одессе», – заявил Каттанео по телефону РИА Новости. 02.05.2015 13:28:30, ТВЛ
А итальянцы вообще приличными людьми оказались. Вот и МИД Италии громко выступает за отмену санкций ...(мозолистая рука итальянского пармезанно-хамонного бизнеса подобралась к горлу правительства, судя по всему, а там и так кризис, североафриканцы с моря атакуют и просят много ништяков)
02.05.2015 17:12:56, Лангуста
НЕТ ЗАПРЕТА на ввоз хамона, это я вам как краевед говорю, пармезан да низя, а хамон пжалста нет проблем.
02.05.2015 20:20:29, ага)))
Или прошлогодний календарик нашли? 02.05.2015 12:56:13, *SloNik*
2 мая 1900 года умер Аванес Айвазян, которого мы больше знаем как Ивана Айвазовского
"Вранці 2 травня 1900 року у своїй феодосійській майстерні звично влаштувався за мольбертом 82-річний Іван Айвазовський. Майстер без суперників за ранок завжди писав по три невеликі пейзажі, того дня художник майже закінчив роботу над картиною «Вибух корабля». Задоволений собою ліг відпочивати. Глибокої ночі, під час сну крововилив у мозок обірвав життя І. Айвазовського. Незакінчена картина так і залишилася на мольберті в майстерні художника.
Не секрет, що з діда-прадіда рід Гайвазянів жив на Галичині, а на початку ХІХ ст. вони переселилися до Феодосії, де і народився майбутній художник. Його талант до малювання був величезним, а бажання вчитися – непереборним, тому й відправився шістнадцятилітній юнак до Петербурга. По дорозі проїздив повітове містечко Олександрівськ, подолав Кічкаську переправу на паромі; залюблений у водну стихію Айвазовський був вражений ревучими порогами, бунтарем Дніпром.
Двадцятилітнім він одержав диплом і право на безкоштовну поїздку за кордон. Напередодні від’їзду у Петербурзі доля звела Івана Айвазовського й Тараса Шевченка під одним дахом. Місяць, проведений із Іваном Айвазовським в одній квартирі, згадує Тарас Григорович у повісті “Художник”.
У 27 літ Айвазовський став академіком, художником Головного морського штабу, в 30 р. – професором, але не зміг Айвазовський жити далеко від України.
Був приятелем Пушкіна, але Пушкіна не читав. За життя не прочитав жодної книги, пояснюючи: «Нащо мені читати, якщо у мене є власна думка?»
Айвазовський був не лише талановитим художником, а й віртуозним музикантом; незрівнянно грав на скрипці. Кілька мелодій Айвазовського Глинка використав у своїй опері «Руслан і Людмила». Був закоханий у балет і Марію Тальоні.
І все-таки він назавжди покинув Петербург і повернувся на рідну землю, хоч це стало причиною розлучення художника з дружиною Юлією, з якою він мав чотирьох дочок. Айвазовський пожертвував можливістю викладати в АМ, брати участь у виставках, мати замовлення від столичної знаті.
Знаменитий мариніст багато подорожував: виставки його картин були у Венеції, Римі, Неаполі. У паспорті невтомного мандрівника набралося 135 віз, але «Моя адреса завжди — місто Феодосія», — написав він в одному з листів. Кілька разів побував в Італії, Англії, Іспанії, Голландії, Франції, плавав до берегів Малої Азії, був у Єгипті. Часто відвідуючи свого брата Габріеля на острів Св. Лазаря, Айвазовський постійно зупинявся в кімнаті поета Джорджа Байрона, який приїздив сюди для вивчення вірменської мови. У 80 років Айвазовський разом із коханою Анною здійснили подорож до Америки.
У Амстердамі його обрали членом художньої академії, у Парижі першого з іноземних художників удостоїли ордену Почесного легіону; одержав митець Золоту медаль від Папи Римського Григорія ХVІ. Правитель Туреччини запрошував художника до себе і давав замовлення. Мав Іван Костянтинович і найвищі нагороди Туреччини – Орден Османа, який разом із жменею інших Айвазовський викинув у море, коли дізнався про різанину вірмен. Художник повідомив турецькому консулу, що султан може так само вчинити з його картинами.
Немало довелося художнику поїздити Україною. Так, під час Кримської війни він жив у Севастополі, де змальовував різні етапи історії флоту; згодом пензель Івана Костянтиновича зобразив пейзажі Ялти, Одеси, Гурзуфа. Не раз бував художник у Херсонських та Катеринославських степах, приїздив Айвазовський до маєтку Фальц-Фейна на Мелітопольщині (нині с. Тарасівка). Усе побачене в дорозі Айвазовський вбирав у пам’ять, а пізніше переносив на холст свої спостереження. Так з’явилися картини “Чумаки в степу вночі”, “Очерет на Дніпрі”, “Під час жнив на Україні”, куточки Асканії-Нової. Самотній майстер відпочивав душею, відвідуючи ніжного друга - баронесу Софію Фальц-Фейн. Вітальні будинків у Преображенці та Асканії-Новій прикрашали полотна, які дарував маестро Софії, та революційні бурі знищили ці твори. В Україну повернулося тільки одне полотно “Парад вітрильників”, написане Айвазовським в Асканії-Новій, його викупив і подарував рідній землі праонук Софії - барон Едуард Фальц-Фейн.
У рідній Феодосії Івана Айвазовський зустрів молоденьку красуню, писав їй вірші; свій щасливий шлюб із Ганною Микитівною художник вважав подарунком долі.
Найбільше любові й сил Іван Костянтинович віддав Феодосії, де народився, прожив 55 років і упокоївся. Саме за його ініціативи у місті було створено торговельний порт, залізницю, водогін із питною водою. Був почесним опікуном двох гімназій; на власний кошт заснував трикласну школу, бібліотеку; 70 тисяч крб. передав на благодійні акції. У 1865 році Іван Костянтинович відкрив у Криму художню школу-майстерню; разом із своїми учнями Айвазовський розписував Воронцовський палац в Алупці. Активну участь брав Айвазовський у 80 археологічних розкопках Феодосії й на власний кошт за його проектом побудував нове приміщення археологічного музею на горі Мітрідат. Вдячні феодосійці назвали Айвазовського першим почесним громадянином міста.
На мармуровому саркофазі І. Айвазовського висічено слова старовірменською мовою: «Народився смертним, залишив по собі безсмертну пам’ять»."
полюбуйтесь на его картины 02.05.2015 13:04:27, ъ
"Вранці 2 травня 1900 року у своїй феодосійській майстерні звично влаштувався за мольбертом 82-річний Іван Айвазовський. Майстер без суперників за ранок завжди писав по три невеликі пейзажі, того дня художник майже закінчив роботу над картиною «Вибух корабля». Задоволений собою ліг відпочивати. Глибокої ночі, під час сну крововилив у мозок обірвав життя І. Айвазовського. Незакінчена картина так і залишилася на мольберті в майстерні художника.
Не секрет, що з діда-прадіда рід Гайвазянів жив на Галичині, а на початку ХІХ ст. вони переселилися до Феодосії, де і народився майбутній художник. Його талант до малювання був величезним, а бажання вчитися – непереборним, тому й відправився шістнадцятилітній юнак до Петербурга. По дорозі проїздив повітове містечко Олександрівськ, подолав Кічкаську переправу на паромі; залюблений у водну стихію Айвазовський був вражений ревучими порогами, бунтарем Дніпром.
Двадцятилітнім він одержав диплом і право на безкоштовну поїздку за кордон. Напередодні від’їзду у Петербурзі доля звела Івана Айвазовського й Тараса Шевченка під одним дахом. Місяць, проведений із Іваном Айвазовським в одній квартирі, згадує Тарас Григорович у повісті “Художник”.
У 27 літ Айвазовський став академіком, художником Головного морського штабу, в 30 р. – професором, але не зміг Айвазовський жити далеко від України.
Був приятелем Пушкіна, але Пушкіна не читав. За життя не прочитав жодної книги, пояснюючи: «Нащо мені читати, якщо у мене є власна думка?»
Айвазовський був не лише талановитим художником, а й віртуозним музикантом; незрівнянно грав на скрипці. Кілька мелодій Айвазовського Глинка використав у своїй опері «Руслан і Людмила». Був закоханий у балет і Марію Тальоні.
І все-таки він назавжди покинув Петербург і повернувся на рідну землю, хоч це стало причиною розлучення художника з дружиною Юлією, з якою він мав чотирьох дочок. Айвазовський пожертвував можливістю викладати в АМ, брати участь у виставках, мати замовлення від столичної знаті.
Знаменитий мариніст багато подорожував: виставки його картин були у Венеції, Римі, Неаполі. У паспорті невтомного мандрівника набралося 135 віз, але «Моя адреса завжди — місто Феодосія», — написав він в одному з листів. Кілька разів побував в Італії, Англії, Іспанії, Голландії, Франції, плавав до берегів Малої Азії, був у Єгипті. Часто відвідуючи свого брата Габріеля на острів Св. Лазаря, Айвазовський постійно зупинявся в кімнаті поета Джорджа Байрона, який приїздив сюди для вивчення вірменської мови. У 80 років Айвазовський разом із коханою Анною здійснили подорож до Америки.
У Амстердамі його обрали членом художньої академії, у Парижі першого з іноземних художників удостоїли ордену Почесного легіону; одержав митець Золоту медаль від Папи Римського Григорія ХVІ. Правитель Туреччини запрошував художника до себе і давав замовлення. Мав Іван Костянтинович і найвищі нагороди Туреччини – Орден Османа, який разом із жменею інших Айвазовський викинув у море, коли дізнався про різанину вірмен. Художник повідомив турецькому консулу, що султан може так само вчинити з його картинами.
Немало довелося художнику поїздити Україною. Так, під час Кримської війни він жив у Севастополі, де змальовував різні етапи історії флоту; згодом пензель Івана Костянтиновича зобразив пейзажі Ялти, Одеси, Гурзуфа. Не раз бував художник у Херсонських та Катеринославських степах, приїздив Айвазовський до маєтку Фальц-Фейна на Мелітопольщині (нині с. Тарасівка). Усе побачене в дорозі Айвазовський вбирав у пам’ять, а пізніше переносив на холст свої спостереження. Так з’явилися картини “Чумаки в степу вночі”, “Очерет на Дніпрі”, “Під час жнив на Україні”, куточки Асканії-Нової. Самотній майстер відпочивав душею, відвідуючи ніжного друга - баронесу Софію Фальц-Фейн. Вітальні будинків у Преображенці та Асканії-Новій прикрашали полотна, які дарував маестро Софії, та революційні бурі знищили ці твори. В Україну повернулося тільки одне полотно “Парад вітрильників”, написане Айвазовським в Асканії-Новій, його викупив і подарував рідній землі праонук Софії - барон Едуард Фальц-Фейн.
У рідній Феодосії Івана Айвазовський зустрів молоденьку красуню, писав їй вірші; свій щасливий шлюб із Ганною Микитівною художник вважав подарунком долі.
Найбільше любові й сил Іван Костянтинович віддав Феодосії, де народився, прожив 55 років і упокоївся. Саме за його ініціативи у місті було створено торговельний порт, залізницю, водогін із питною водою. Був почесним опікуном двох гімназій; на власний кошт заснував трикласну школу, бібліотеку; 70 тисяч крб. передав на благодійні акції. У 1865 році Іван Костянтинович відкрив у Криму художню школу-майстерню; разом із своїми учнями Айвазовський розписував Воронцовський палац в Алупці. Активну участь брав Айвазовський у 80 археологічних розкопках Феодосії й на власний кошт за його проектом побудував нове приміщення археологічного музею на горі Мітрідат. Вдячні феодосійці назвали Айвазовського першим почесним громадянином міста.
На мармуровому саркофазі І. Айвазовського висічено слова старовірменською мовою: «Народився смертним, залишив по собі безсмертну пам’ять»."
полюбуйтесь на его картины 02.05.2015 13:04:27, ъ
Скрозь елань, где елозит куржа
Выхожу с ендалой на тропень.
А неясыть, обрыдло визжа,
Шкандыбает, туды её в пень!
Анадысь, надорвав горлопань,
Я немедни бежу в многоперь,
На рожон, где нога не ступань.
...Но неглыбко в стихах и таперь.
На олешнике бязь.
Ан пупырь
Врастопырь у дубов раскоряк.
Вопия, контрапупит упырь
твой стихорукотворный бредняк!.. 03.05.2015 15:20:07, аха
Выхожу с ендалой на тропень.
А неясыть, обрыдло визжа,
Шкандыбает, туды её в пень!
Анадысь, надорвав горлопань,
Я немедни бежу в многоперь,
На рожон, где нога не ступань.
...Но неглыбко в стихах и таперь.
На олешнике бязь.
Ан пупырь
Врастопырь у дубов раскоряк.
Вопия, контрапупит упырь
твой стихорукотворный бредняк!.. 03.05.2015 15:20:07, аха
"Вибух корабля" - прекрасно!
"За життя не прочитав жодної книги, пояснюючи: «Нащо мені читати, якщо у мене є власна думка?»" 02.05.2015 15:05:39, але Пушкіна не читав
"За життя не прочитав жодної книги, пояснюючи: «Нащо мені читати, якщо у мене є власна думка?»" 02.05.2015 15:05:39, але Пушкіна не читав
Читайте также
7 причин не носить брекеты: когда они противопоказаны и почему
Кому нельзя носить брекеты?
